ЕКСПЕРТНА ГРУПА ЄДИНОГО СОЮЗУ ПАТРІОТІВ УКРАЇНИ ПРО ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СУДНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ | ЄСПУ

ЕКСПЕРТНА ГРУПА ЄДИНОГО СОЮЗУ ПАТРІОТІВ УКРАЇНИ ПРО ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СУДНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ

Коли ми говоримо про розвиток економіки нашої держави та про кроки, які необхідно здійснити для цього, пропонується кілька шляхів, серед яких, зокрема, і розвиток перспективних галузей виробництва. При цьому більшість в першу чергу згадує металургійну промисловість та пов’язане з нею виробництво труб та інших виробів з металу, іноді – сільське господарство. Проте слід зазначити, що це галузі з низькою доданою вартістю, оскільки виробляють не готовий кінцевий продукт, а в кращому випадку «напівфабрикати» – елементи готового продукту, які експортуються до інших країн, в яких з нашого металу, труб та іншого виробляється продукція, яку ми часто потім імпортуємо у вигляді автомобілей та іншого.

Для того, щоб в Україні відбувалося виробництво кінцевого продукту, потрібна як наявність всіх необхідних ресурсів (чи можливість їх імпортувати за економічно доцільною ціною), виробничих потужностей, так і кваліфікованої робочої сили та відповідної науково-інженерної бази.

На жаль, за останні 25 років у державі систематично знищувався виробничий потенціал продукції з високою доданою вартістю, кваліфікована робоча сила  та інженери залишали країну в пошуках достойного своїм знанням та кваліфікації заробітку, науково-виробничі центри знищувалися.

Проте існують кілька галузей, які ще мають потенціал для розвитку, і одна із головних – це суднобудування. Попри окупацію Криму, ми наразі не втратили основні виробничі потужності, які сконцентровані в Херсоні та, в першу чергу, Миколаєві.

Особливості виробничого циклу в суднобудівництві

 

  • Основна особливість галузі полягає в тому, що це виробництво тривалого циклу, тобто – від закладки судна на стапелях заводу до спуску на воду може проходити від півроку до кількох років, відповідно, в такі терміни підприємство отримує гроші за свою продукцію. При цьому весь виробничий цикл потребує фінансування у вигляді оплати праці, матеріалів, енергії. Тобто без надійного і великого фінансування неможливо ефективно працювати. Проте подібні інвестиції себе окуповують, оскільки суднобудування має велику рентабельність;
  • Продукція суднобудівництва суворо сертифікується, як в Україні, так і для експорту за кордон. За нормами міжнародних сертифікуючих організацій, їх представники мають бути присутні на виробництві весь виробничий цикл, і витрати за їх перебування має відшкодовувати виробник. Відповідно, при малому обсязі серійної продукції з’являється суттєва стаття витрат, яка відображається на кінцевій ціні продукції;
  • Частина, іноді – значна, обладнання та устаткування на сьогодні не виробляється в Україні, отже – має бути імпортована, що в наших умовах стає додатковою проблемою;
  • Виробничі потужності для суднобудівництва не є простими, вони потребують як значних капіталовкладень при початку, так і в процесі експлуатації, що при низькій завантаженості також збільшує собівартість продукції.

Українські перспективи в суднобудівництві

 

 

На сьогоднішній день Україна, на щастя, не втратила повністю свій потенціал в цій галузі.

Ми маємо кілька потужних корабелень в Миколаєві та Херсоні, значну кількість приватних корабелень для малотоннажного суднобудівництва, а також – значний науковий та інженерний потенціал, який ґрунтується в першу чергу на наявності Миколаївського університету кораблебудування. Випускники цього університету затребувані в будь-якій світовій компанії, що, на жаль, зараз і відбувається – кращі студенти одразу після випуску отримують запрошення до провідних суднобудівних компаній світу.

Найбільш розвиненим та сучасним в країні є малотоннажне суднобудівництво, яке вже сьогодні здатне майже повністю забезпечити потреби внутрішнього ринку, особливо – при наявності держзамовлення на свою продукцію.

 

Що необхідно зробити для розвитку галузі

 

Враховуючи вищенаведене, першочерговими кроками з боку держави мають бути наступні:

  • Запровадження урядової програми державного замовлення в галузі, згідно якої внутрішні потреби мають задовольнятися виключно за рахунок національного виробника;
  • Запровадження законодавчої заборони знищення виробничих потужностей суднобудівництва непорядними власниками або викупу (націоналізації) виробничих потужностей, яким загрожує знищення;
  • Запровадження національної програми підтримки талановитих студентів, науковців та інженерів в цій галузі, забезпечення першого робочого місця в Україні для випускників;
  • Запровадження нульової ставки оподаткування на імпортовані товари (комплектуючі), аналоги яких поки що не виробляються в Україні;
  • Запровадження податкових канікул для підприємств, що запроваджують виробництво комплектуючих для суднобудування в Україні;
  • Узгодження внутрішньої сертифікації суден з міжнародними стандартами, допомога виробникам із сертифікацією продукції в міжнародних організаціях;
  • Компенсація відсотків по кредитам для підприємств, що впроваджують інноваційні технології в галузі;
  • Співфінансування проектів модернізації виробничих потужностей.

Українські суднобудівники мають всі можливості повернути собі колишню славу одних з найкращих у світі.

 

Експертна група Єдиного союзу патріотів України