Про поведінку ветеранів АТО в тилу | ЄСПУ

Про поведінку ветеранів АТО в тилу

У важкий період ми всі зараз живемо. І події в країні багатьох українців  зачепили дуже боляче і за живе. Ми пробудилися від політичної сплячки, коли у наш дім прийшла війна. Схаменулися і побачили – армії нема, а захист потрібен. Ми всі стали на захист своєї землі. Захищали хто як міг. Тисячі і десятки тисяч людей. Від школярів, які приносили по 20 гривень, які мами давали на кишенькові витрати, до бізнесменів, які приносили по 100 000 грн і просили, щоб їх імена не називали (привіт фіскальним органам, у нас страшно бути благодійниками). Так ми оновлювали нашу армію. Волонтери агітують людей, акумулюють кошти, купують все необхідне, доправляють на фронт. Добровольці створюють батальйони і йдуть на фронт. Та мова піде не про це. Мова піде про поведінку ветеранів після війни.

Скажіть нам, чи ви чули хоч від одного ветерана АТО, чи чули від хлопців, коли з ними зустрічаєтесь після демобілізації, чи просто, коли вони у відпустці, фразу: “Та я воював, та я в такому пеклі горів, та я, і т.д.”. Ми – не чули, хоч і знаємо, що там за пекло.
Бійці, добровольці, патріоти у нас свідомі, вони не вимагають якихось преференцій за рахунок того, що вони були на фронті. Такі наші воїни. Є і другі, хамовиті тилові солдатики, які теж мають УБД,  яким закони не писані, бо вони воювали. Ми про них і згадувати більше не будемо. Ми говоримо про героїв. Армійці, які воювали, які втратили багатьох побратимів, намагаються не акцентувати увагу людей на своєму АТОшному минулому, не бігають по телеефірах з розповідями про свої армійські будні, не розказують, як вони «нагинали» клерків з МО і підбивали в день по сорок танків. Хочеться сказати –  хлопці, коли ви повертаєтесь з війни, для дітей з вашого під*їзду, двору, вулиці, села, міста, Ви – герої! Розумієте?! Ге-ро-ї! Ми розказуємо про Вас по радіо, по ТВ, в газетах, в соцмережах і на очних зустрічах зі студентами і школярами! Ми молимось за Вас і молимось на Вас! Ми вдячні! Ми будемо підтримувати до тих пір, поки буде нас і Вас! Бо ми одне ціле.

А ще ми говоримо тим бійцям, які з тих, чи інших причин у військовій формі, ведуть себе неадекватно в людних місцях. Стримуйте себе. Не можна серед білого дня в генделику в центрі міста, чи у других місцях…  Друже, на що ти сподіваєшся?! На повагу?! На визнання?! Ти розумієш, що для 12-річного пацана ти перестаєш бути героєм?! Ти розумієш, що нівелюєш усі подвиги своїх побратимів і стаєш суттєвим підкріпленням московської пропаганди, яка зі всіх щілин кричить про недолугість нашої армії?! Не роби дурниць і не доведеться тобі кричати, що тебе хтось не поважає і що ти воював даремно. Ми нічого даремного не робимо.