Воєнно-польова хірургія в Україні: як лікують і реабілітують воїнів АТО | ЄСПУ

Воєнно-польова хірургія в Україні: як лікують і реабілітують воїнів АТО

Досвід лікування пухлин дозволив хірургам підготуватись до війни, так як “працювати із пораненими досить складно, якщо ти не працюєш із онкохворими, бо процес догляду за такими пацієнтами можна співставити з доглядом за пораненими в зоні бойових дій”

Воєнна хірургія – досвід, який довелось здобути Україні за час збройної агресії з боку Російської Федерації. Протягом років війни на Сході наша держава сформувала цілу систему відновлення здоров’я воїнів АТО. Те, як відбувається евакуація поранених бійців, особливості операційних втручань після бойових дій та досягнення і недоліки реабілітаційних послуг для військових обговорили минулого тижня на секції Воєнно-польова хірургія в рамках першого в Україні хірургічного форуму Kyiv Global Surgery Congress ’17.

Спікерами конгресу виступили провідні спеціалісти не лише української хірургії, а й 12 країн світу, серед яких Ізраїль, Республіка Корея, Німеччина та Великобританія. Два дні доповідачі ділились досвідом і обмінювались інноваційними та технологічними досягненнями галузі, зокрема й у воєнній хірургії. Інформаційний патнер заходу – iPress.ua занотував найважливіше.


Фото: a7conf.com/kgsc

Щелепно-лицьова хірургія для поранених бійців

Особлива увага у сфері воєнної хірургії приділяється щелепно-лицьовій хірургії, так як лице залишається найменш захищеною зоною у військових. Як розповів Ігор Федірко, головний щелепно-лицевий хірург МОУ, 62% бойових поранень припадають саме на частину голови (83% з них це осколкові поранення). 32% – кінцівки.

“Особливості анатомічної будови щелепно-мозкової ділянки є питанням не тільки естетичної складової. Також це ушкодження органів зору, слуху, людина втрачає можливість розмовляти, харчуватися”, – зауважив Федірко. Поранення, розповідає хірург, наносять і засоби індивідуального захисту: уламки тактичних окулярів потрапляють в очі, шматки бронешолома в гайморові пазухи бійця. “Безпосередньо наслідками бойових поранень в голову та кінцівки є можливість втрати дихання, зору, тому цього пораненого потрібно рятувати в першу чергу”, – наголосив хірург.


Ігор Федірко. Фото: a7conf.com/kgsc

На сьогодні військова лицьова хірургія зосереджена в основному у Головному військовому клінічному госпіталі міста Києва. Лікар зауважив, що відповідні методичні вказівки (зокрема і у воєнно-польовій хірургії) з’явились в Україні тільки протягом останніх років, до цього в установах керувались методичками ще з Радянського Союзу.

Зокрема Ігор Федірко представив схему, за якою проводять евакуацію поранених з передової: від поля бою уражених бійців доставляють санітарним транспортом до воєнних госпіталів, які знаходяться неподалік від передової (догоспітальна допомога триває в рамках 1,5-6 год), після цього їх доправляють до медцентрів (госпітальна допомога – від 11 год).

“Невідкладна хірургічна допомога легкопораненим надається в мобільних госпіталях. Таких поранених швидко повертаємо у стрій, з ними проблем у нас зазвичай немає”, – каже хірург.

Коли постраждалого бійця доставляють у київський госпіталь – “відбувається все те, що й в інших вузькоспеціалізованих закладах вже після обстеження, – зазначає Федірко, – спіральна комп’ютерна томографія, пацієнтів поміщають у відділення реанімації і готують до хірургічного втручання”.

“Однією з особливостей є те, що багато поранених прибуває до нас вже із зашитими ранами, під такими ранами звичайно ж є зламані кістки, тому рани зашивати не потрібно на ранніх етапах, просто накладаються зближаючі шви та пов’язки”, – зазначає хірург. Після операції в госпіталі здійснюють комплексну терапію, надають профілактику ускладнень та слідкують за пацієнтами, які потребують особливого харчування до загоєння ран у ротовій порожнині.

“Наша клініка одна з перших почала застосовувати міні-пластини для лікування невогнепальних переломів верхньої та нижньої щелепи, мозкового черепа, – додав Федірко, – також одним із напрямків нашої клініки є хірургія пухлин”. Саме такий напрямок, за словами хірурга, дозволив лікарям підготуватися певним чином до війни, “тому що працювати із пораненими досить складно, якщо ти не працюєш із онкохворими”.

“Довгий час я стажувався в Німеччині (близько двох років), там у військових госпіталях приділяється особлива увага тому, щоб всі військові лікарі працювали з онкологічно хворими пацієнтами, так як тривалість і складність операції та післяопераційний догляд можна співставити з пораненими в зоні бойових дій”, – наголосив Федірко.

Надавати допомогу пораненим у клініці, за словами хірурга, почали ще у лютому під час подій на Майдані. “Весь інший час, коли почалися вже бойові дії на сході України, ми отримували поранених через 2, 7, 10, 12 днів вже з ускладненнями та іншими проблемами”, – додав лікар.

Етапи надання меддопомоги страждалим військовим та технологія хірургічного втручання Damage control surgery

“Одним з фундаментальних принципів організації надання медичної допомоги на війні є сортування, яке застосовується на всій медичній евакуації для розмічення черговості, об’єму медичної допомоги, – розповів Андрій Ткаченко, Кандидат медичних наук, викладач кафедри військової хірургії Української військової медакадемії, – на етапах медичної евакуації другого рівня меддопомога постраждалим з тяжкою та вкрай тяжкою травмою надається в першу чергу. Також з травмами хірургічної реанімації, постраждалим з травмами середньої тяжкості в повному обсязі, якщо це дозволяє медустанова, постраждалим з легкою травмою, як правило, хірургічну допомогу здійснюють на наступному етапі медичної евакуації”.


Андрій Ткаченко. Фото: a7conf.com/kgsc

Перша хірургічна допомога, за словами Андрія Ткаченка, надається на етапах медичної евакуації другого рівня, яким зараз є військово-мобільні госпіталі та посилені цивільні чи районні чи міські лікарні. Надання такої меддопомоги здійснюється “в шковому періоді травматичної хвороби” та за технологією Damage control surgery (так звана тактика “Контролю ушкоджень”).

Дану технологію поділяють на три фази. “Задачею першої фази є контроль прохідності дихальних шляхів та забезпечення дихання, контроль кровотечі, координації, герметизація порожнини рани і тимчасове закриття до мобілізації, переломів кісток тазових та кінцівок як протишоковий захід”, – розповів Ткаченко. На другій фазі, за його словами, проводиться інтенсивна терапія та “стабілізація життєво важливих функцій, які переважно проводяться в реабілітаційному відділі”. Третьою фазою є проведення повторних операцій “із кінцевим відновленням анатомічних структур”.

“Основними причинами смерті на догоспітальному етапі є руйнування внутрішніх органів, тут діють фактори вибуху, поранення грудей, живота та голови. На госпітальному етапі поранення голови, грудей та живота, – зазначив Ткаченко, – поранення і травми голови зустрічаються у більше, ніж третини пацієнтів і є провідною причиною смерті як на догоспітальному, так і на госпітальному етапах”. За його словами, такі поранення середнього та тяжкого ступеня потребують доступу до комп’ютерної томографії та нейрохірургічної допомоги.


Причини смерті військових. Слайд з презентації Андрія Ткаченка

“Питома вага поранень живота сягає 8,5%, але саме ушкодження цієї анатомічної ділянки зумовлюють велику частку безповоротних втрат та госпітальної летальності”, – зазначив лікар.

Всього за час війни на Сході України, за даними Ткаченка, в боях загинули 2330 військовослужбовців ЗСУ і майже 8400 дістали поранення. “За даними Управління Верховного комісара справ зі здійснення постійної моніторингової місії дій на Донбасі, загинули більше 10 тисяч осіб і майже 25 тисяч були поранені”, – додав хірург.


Слайд з презентації Андрія Ткаченка

Медична, медикопсихологічна і психологічна реабілітація військовослужбовців ЗСУ

За час проведення антитерористичної операції в Україні сформувалася п’ятирівнева система надання медичної, медикопсихологічної, психологічної допомоги військовослужбовцям. Рівні, які передбачають проведення реабілітаційних заходів відповідають стандартам НАТО.

“Система медичного забезпечення у ЗСУ побудована за територіальним принципом. Іншими словами, якщо взяти регіони нашої держави, то окремі області закріплені за військово медичними клінічними центрами, це центральні крупні військові госпіталі, на теренах яких і надається допомога та реабілітація”, – розповів Петро Мех, полковник Медслужби, заступник начальника лікувально-евакуаційного відділу військово-медично департаменту МОУ.

Допомогу та реабілітаційні заходи госпіталізованим бійцям АТО надають військово-медичні, клінічні центри, розташовані у Києві, Ірпіні, Одесі, Львові, Вінниці, Харкові. За даними полковника, “це військові заклади охорони здоров’я на 400-600 і, якщо взяти Національний військово-медичний  центр (головний військово-медичний госпіталь Києва) то більше 1000 ліжок”.

Читайте також: Війна по той бік фронту: де і як воїни АТО можуть безкоштовно лікувати вірус гепатиту

“Загальна кількість ліжок у військових медичних госпіталях становить більше 6500 тис, що дозволяє щорічно проводити стаціонарне лікування більше 170 тис військовослужбовців, інших пільгових категорій, членів їхніх сімей та інших пацієнтів”, – додав Петро Мех. Зокрема, деякі з них переобладнали тільки за останній роки. Так, наприкінці 2016 року, в клінічному центрі міста Ірпінь створили відділення для реабілітації військових з ампутованими кінцівками, де пацієнтів готують до протезування (до слова, за час бойових дій на Донбасі, 203 військовим ампутували кінцівки, 151 з них отримали протези, 22 з яких за кордоном, ще 37 потребують протезування). Також у Львові створили відділення, що спеціалізується на лікуванні нейротравм “за сучасним оснащенням і з використанням передового і ортопедичного забезпечення і підходів в лікуванні”. А на базі військового госпіталю в Староконстянтинівці почало функціонувати відділення для бійців, які мають проблеми психіатричного та психологічного планів.

Заходи по відновленню здоров’я військових проводять також і у санаторіях. Петро Мех перерахував такі центри у місті Трускавець (Львівщина), Хмільник ( Вінниччина), Пуща Водиця (Київ) та санаторне відділення на базі військово-клінічного центру у Вінниці. Полковник зазначив, що до початку російської агресії Україні були підконтрольні 9 курортних закладів у сфері Міноборони, але шість з них залишились на окупованій території АР Крим, через що виникла потреба у приморській реабілітаційній зоні. Відтак МОУ створило військовий санаторій на Запоріжжі “Приморський”, який прийме перших пацієнтів вже наступного року. За словами Петра Меха, у санаторно-курортній зоні загально нараховується більше 1400 місць. Це дозволяє щорічно приймати на реабілітацію 5 тисяч пацієнтів.


Петро Мех. Фото: a7conf.com/kgsc

Всього за три роки проведення АТО більше 4500 тисяч військовослужбовців пройшли реабілітацію. “До 60% цих пацієнтів складають пацієнти, які були поранені, травмовані в результаті вибухових пристроїв”, – зазначив полковник. На його думку, позитивним результатом лікування та відновлення є те, що 93,7% військовослужбовців були повернуті до строю і лише 1,8% були звільнені із ЗСУ.

“Якщо до порівняння взяти війну в Чеченській республіці – то там було 89,5% (відсоток повернення до строю, – ред.), в Афганістані 81%, війна у В’єтнамі – 81,4%”, – додав Мех.

Окрему увагу полковник звернув на проблемні питання. Основною, зазначив Мех, “є відсутність в державі суто реабілітаційних закладів із психологічним аспектом відновлення”. Йдеться про реабілітацію військових, які не мають фізичних ушкоджень, але після перебування у зоні бойових дій потребують заходів з психологічного відновлення перед поверненням до своїх родин.

“Останнім часом розглядається можливість базу зимових видів спорту в Тисмениці, адаптувати під необхідний центр для психологічної реабілітації. І якщо такий пілотний проект буде вдалим то в подальшому будемо знаходити можливість проведення реабілітації на інших базах”, – наголосив полковник.

Реабілітація за кордоном

Петро Мех зауважив на вагомості допомоги з боку країн-членів НАТО. Всього за час АТО лікування за кордоном пройшли 318 українських військових (троє з них померли). До Болгарії якраз 23 листопада вирушили десять наших бійців.

“Найбільше з 20 країн, які допомагають в проведенні реабілітації, це Німеччина, Болгарія, Естонія, Литва, Сполучені штати Америки, Угорщина, Польща, Румунія та Ізраїль”, – розповів полковник.

Зокрема він зауважив на співпраці з Міністерством охорони здоров’я України та на допомозі з боку волонтерів і громадських організацій, як вітчизняних, так і іноземних. Також Петро Мех звернув увагу на те, що Україна забезпечує себе польовим обладнанням, таким як діагностичний комплекс, більше ста одиниць санітарної автомобільної техніки, переробленою на сучасний лад, сучасний хірургічний комплекс, “що дозволяє приблизити первинну хірургічну допомогу до лінії зіткнення”.

“Як бачите це не може не впливати позитивно на настрої військових медиків і військовослужбовців, які при виконанні бойового завдання знають, що про них піклується і держава і ЗСУ”, – підсумував полковник.