«Армія не для того тримає фронт, аби ворог орудував у глибокому тилу» | ЄСПУ

«Армія не для того тримає фронт, аби ворог орудував у глибокому тилу»

Останнім часом ми дедалі частіше переконуємося в тому, що існують сили, які дестабілізують обстановку в країні і все гучніше заявляють про себе. Вони як квартирні крадії намагаються підібрати та передати ключі від нашого українського дому російським окупантам. Коментуючи спроби завдати шкоди національній безпеці, Президент України Петро Порошенко сказав: «Армія не для того тримає фронт, аби ворог орудував у глибокому тилу»

Про активізацію дій внутрішніх ворогів свідчать повідомлення Служби безпеки України про завербованих Кремлем серед наших громадян агентів, які планували терористичні акції, провокації на теренах держави. Попереджено діяльність понад 15 таких груп. От і нещодавно прес-центр цієї служби повідомив, що її співробітники разом з представниками Головної військової прокуратури затримали ватажка диверсійної групи. Він як керівник одного з незаконних військових формувань був завербований ГРУ Генштабу Росії з метою здійснення на території України терористичних актів. А загалом минулого року, за повідомленням Служби безпеки України, було 153 провадження щодо терористичних актів.

Про дії внутрішніх ворогів повідомляє і МВС України. Так, на Донеччині правоохоронці минулого року затримали понад 160 кремлівських найманців. З’явилася нова ознака гібридної війни проти України — масове засилання з Російської Федерації злодіїв у законі. Як повідомив керівник Національної поліції Сергій Князєв, лише за сім місяців 2017 року наш північний сусід відрядив до України майже 30 таких бандитських лідерів з метою дестабілізації обстановки в Україні.

Вперше термін «п’ята колона» вжив у книзі «Іспанія у вогні» журналіст Михайло Кольцов. У щоденнику від 21 жовтня 1937 року він записав: «Нещодавно фашистський генерал Мола заявив кореспондентам газет: «Ми наступаємо на Мадрид чотирма колонами військ. П’ята колона чекає нас у самій столиці. Фашистське підпілля Мадриду надзвичайно активне. У нього сотні великих і малих цілей, об’єктів для вбивств і руйнування, зрадництва і шпигунства. А це декілька тисяч озброєних мадридських фашистів. А є ще акціонери великих націоналізованих підприємств, клерикальні кола. Існує величезна кількість рідних та родичів зниклих або заарештованих ворогів республіки, дії яких спрямовані на допомогу армії заколотників або звільнення рідних, або просто на криваву помсту. За умов наближення фронту до Мадриду уся ця зграя стає дедалі нахабнішою, а її шпигунство — дедалі зухвалішим, шкідливість — ще небезпечнішою».

Колабораціонізм (від фр. collaboration — «співробітництво») співпраця населення або громадян держави з ворогом в інтересах загарбника на шкоду самій державі чи її союзникам. У роки Другої світової війни колабораціонізм був поширеним явищем і мав місце практично в кожній окупованій країні.

Перечитав ці рядки і подумав: хоча вони написані понад 80 років тому, та не втратили актуальності для нашого сьогодення. До сказаного додам такий історичний факт. Ще за часів наполеонівських війн, внутрішніх ворогів називали колаборантами. Це стосувалося контрабандистів, які своїми товарами завдавали шкоди власній країні, проте сприяли економічному зміцненню чужої. Пізніше це слово використовували для визначення співробітництва з ворогом під час війни, зради національних інтересів своєї країни.

Якщо «накласти» ці терміни на сьогодення, то знову і знову переконуєшся у наявності злочинного співробітництва представників нашої «п’ятої колони» з Кремлем. Їхня діяльність має широкий спектр спрямування — від прямої участі в боях проти Збройних Сил України (на боці російсько-терористичних формувань воюють кілька тисяч «наших» співвітчизників) до всебічної підтримки кремлівських загарбників. Вони організовують і здійснюють підривні акти в містах України, займаються шпигунською діяльністю, корегують вогонь артилерії ворога, захоплюють у полон українських патріотів, переслідують учасників Революції гідності та АТО.

Від дій внутрішніх ворогів потерпає й вітчизняна економіка. Особливо від тих, кого називають агентами російського впливу на її стан. Деякі з них за кошти російських держбанків отримують мільйони, мільярди кредитів і скуповують українські підприємства, впливаючи таким чином на наше виробництво. Багато колаборантів «зачаїлося» в різних структурах в очікуванні «чотирьох колон».

І ще про одну загрозу від внутрішніх ворогів. У прикордонних районах зростає кількість жителів з подвійним громадянством. Саме до них спрямовано заклики щодо можливості створення шляхом проведення референдумів «автономних районів» на території України. Варто нагадати, що саме через таке «волевиявлення» відбулася анексія українського Криму. Понизити градус цієї загрози може посилення відповідальності громадян і особливо депутатів усіх рівнів за отримання паспортів двох-трьох країн світу.

Ці та інші приклади засвідчують існування і ворожу діяльність представників «п’ятої колони». Протидіяти їм активно намагається держава. Так, на цей час уже створено загальнодержавний реєстр корупційних дій чиновників. Виявлено багато суддів, які сховалися в Криму від притягнення до відповідальності за порушення законів. Передбачається запровадження безальтернативного запобіжного заходу для посадовців, які причетні до корупційних схем. Сприятиме виявленню нових представників «п’ятої колони» і проект «Сепаратист». Це буде унікальна, перша у світі громадськодоступна база даних про них. У суспільстві набувають поширення ідеї щодо ухвалення законопроекту про притягнення до відповідальності осіб за колаборантські дії.

Про що мають не забувати сучасні колаборанти?

Коли дізнаєшся про сепаратистські справи представників «п’ятої колони», що активізують свою діяльність за командою з Москви, мимоволі хочеться провести історичну паралель. Як відомо, Міжнародний військовий суд над нацистськими злочинцями визнав колабораціонізм як співробітництво з фашистами. Але існує вищий суд над представниками цього ганебного явища — всенародний осуд. Вельми своєрідно його провели 1945 року в Парижі. Під час анексії Франції нацистською Німеччиною кількість парижанок, які за гроші надавали сексуальні послуги гітлерівцям, зросла у 5–6 разів. За це їх 1945 року притягли до народної «люстрації» — цих жінок остригли наголо…

В Україні теж піддавали і піддають всенародному осуду тих, хто співпрацював із нашими ворогами. Про один з таких випадків мені розповіли в селі Мирча Київської області. Понад 75 років тому гітлерівські окупанти за участь у партизанському русі спалили живцем в одній хаті понад 20 селян. Видав їх есесівцям місцевий поліцай. Коли ж він повернувся додому після відбуття покарання, всі жителі села піддали посібника фашистам такому народному осуду, що той був вимушений покинути село і безслідно зник. Як він звався, вже ніхто не пам’ятає. А от прізвища страчених патріотів залишилися в пам’яті людей, викарбувані на меморіальній дошці, встановленій на підвалинах спаленої гітлерівцями хати, на їхню честь названо вулиці села.

Розповів про цей випадок і подумав: будемо сподіватися, що такого всенародного осуду не уникне ніхто із сучасних представників «п’ятої колони». І це однозначно станеться, коли війна закінчиться нашою перемогою над зовнішнім ворогом — російськими окупантами.