Творець сингапурського економічного дива сформулював простий принцип на якому має будуватись успішний розвиток держави: «Хочеш побороти корупцію, посади трьох друзів. Ви знаєте за що. І вони знають».
На жаль, українська версія китайської мудрості звучить дещо інакше. А тому, кожен новий очільник держави активно саджає своїх друзів. Але не в тюрму, а в найвищі чиновні крісла.
Результат такого керівництва відповідний: згідно зі звітом Transparency International, Україна посіла 130 місце за рівнем корупції. Її сусідами в антирейтингу стали Іран, Камерун, Непал та Парагвай.
В звіті також зазначено, що в Україні «спостерігається незначне просування у частині створення державних інститутів щодо протидії корупції». Вочевидь, аналітики мають на увазі активне створення численних організацій, що мають гучні антикорупційні назви. Але всі ми наочно переконались, що створення цих органів жодним чином не може замінити реальну боротьбу з корупцією.
Натомість, щодня чути заяви українських чиновників всіх рівнів про їхню палку боротьбу з цим лихом. Українців заповзято переконують, що ця боротьба ось ось має дати конкретний результат. Проте, за два роки після зміни влади довгоочікуване «ось ось» так і не настало. На сьогодні рівень корупції в Україні анітрохи не нижчий аніж за часів Януковича. Конкретного результату як не було, так і нема.
Абсолютно зрозуміло, що реальна боротьба з корупцією можлива виключно за умови наявності політичної волі у вищого керівництва держави. Лише тоді декларації можуть змінитися на конкретні справи.
Суспільство протягом двох років очікує цього від нової влади. Результати бачимо наочно. Найімовірніше що найближчим часом навряд чи варто чекати на серйозні зміни. Отож, знову і знову маємо покладатись виключно на суттєве перезавантаження влади. В якому не буде чергових «камікадзе». Натомість, нарешті, з’являться професіонали, патріоти та прагматики.
