Коли ми говоримо про розвиток економіки нашої держави та про кроки, які необхідно здійснити для цього, пропонується кілька шляхів, серед яких, зокрема, і розвиток перспективних галузей виробництва. При цьому більшість в першу чергу згадує металургійну промисловість та пов’язане з нею виробництво труб та інших виробів з металу, іноді – сільське господарство. Проте слід зазначити, що це галузі з низькою доданою вартістю, оскільки виробляють не готовий кінцевий продукт, а в кращому випадку «напівфабрикати» – елементи готового продукту, які експортуються до інших країн, в яких з нашого металу, труб та іншого виробляється продукція, яку ми часто потім імпортуємо у вигляді автомобілей та іншого.
Для того, щоб в Україні відбувалося виробництво кінцевого продукту, потрібна як наявність всіх необхідних ресурсів (чи можливість їх імпортувати за економічно доцільною ціною), виробничих потужностей, так і кваліфікованої робочої сили та відповідної науково-інженерної бази.
На жаль, за останні 25 років у державі систематично знищувався виробничий потенціал продукції з високою доданою вартістю, кваліфікована робоча сила та інженери залишали країну в пошуках достойного своїм знанням та кваліфікації заробітку, науково-виробничі центри знищувалися.
Проте існують кілька галузей, які ще мають потенціал для розвитку, і одна із головних – це суднобудування. Попри окупацію Криму, ми наразі не втратили основні виробничі потужності, які сконцентровані в Херсоні та, в першу чергу, Миколаєві.
Особливості виробничого циклу в суднобудівництві
- Основна особливість галузі полягає в тому, що це виробництво тривалого циклу, тобто – від закладки судна на стапелях заводу до спуску на воду може проходити від півроку до кількох років, відповідно, в такі терміни підприємство отримує гроші за свою продукцію. При цьому весь виробничий цикл потребує фінансування у вигляді оплати праці, матеріалів, енергії. Тобто без надійного і великого фінансування неможливо ефективно працювати. Проте подібні інвестиції себе окуповують, оскільки суднобудування має велику рентабельність;
- Продукція суднобудівництва суворо сертифікується, як в Україні, так і для експорту за кордон. За нормами міжнародних сертифікуючих організацій, їх представники мають бути присутні на виробництві весь виробничий цикл, і витрати за їх перебування має відшкодовувати виробник. Відповідно, при малому обсязі серійної продукції з’являється суттєва стаття витрат, яка відображається на кінцевій ціні продукції;
- Частина, іноді – значна, обладнання та устаткування на сьогодні не виробляється в Україні, отже – має бути імпортована, що в наших умовах стає додатковою проблемою;
- Виробничі потужності для суднобудівництва не є простими, вони потребують як значних капіталовкладень при початку, так і в процесі експлуатації, що при низькій завантаженості також збільшує собівартість продукції.
Українські перспективи в суднобудівництві
На сьогоднішній день Україна, на щастя, не втратила повністю свій потенціал в цій галузі.
Ми маємо кілька потужних корабелень в Миколаєві та Херсоні, значну кількість приватних корабелень для малотоннажного суднобудівництва, а також – значний науковий та інженерний потенціал, який ґрунтується в першу чергу на наявності Миколаївського університету кораблебудування. Випускники цього університету затребувані в будь-якій світовій компанії, що, на жаль, зараз і відбувається – кращі студенти одразу після випуску отримують запрошення до провідних суднобудівних компаній світу.
Найбільш розвиненим та сучасним в країні є малотоннажне суднобудівництво, яке вже сьогодні здатне майже повністю забезпечити потреби внутрішнього ринку, особливо – при наявності держзамовлення на свою продукцію.
Що необхідно зробити для розвитку галузі
Враховуючи вищенаведене, першочерговими кроками з боку держави мають бути наступні:
- Запровадження урядової програми державного замовлення в галузі, згідно якої внутрішні потреби мають задовольнятися виключно за рахунок національного виробника;
- Запровадження законодавчої заборони знищення виробничих потужностей суднобудівництва непорядними власниками або викупу (націоналізації) виробничих потужностей, яким загрожує знищення;
- Запровадження національної програми підтримки талановитих студентів, науковців та інженерів в цій галузі, забезпечення першого робочого місця в Україні для випускників;
- Запровадження нульової ставки оподаткування на імпортовані товари (комплектуючі), аналоги яких поки що не виробляються в Україні;
- Запровадження податкових канікул для підприємств, що запроваджують виробництво комплектуючих для суднобудування в Україні;
- Узгодження внутрішньої сертифікації суден з міжнародними стандартами, допомога виробникам із сертифікацією продукції в міжнародних організаціях;
- Компенсація відсотків по кредитам для підприємств, що впроваджують інноваційні технології в галузі;
- Співфінансування проектів модернізації виробничих потужностей.
Українські суднобудівники мають всі можливості повернути собі колишню славу одних з найкращих у світі.
Експертна група Єдиного союзу патріотів України
