6 вересня розпочинає свою роботу чергова сесія Верховної Ради України. Перед українським парламентом стоїть багато завдань та викликів, проте Єдиний союз патріотів України наполягає, що надважливо саме зараз ухвалити Закон про амністію для всіх учасників Війни за Незалежність (звісно, з українського боку).
Ми пропонуємо не плутати амністію для українців з тим, що згадано у т.зв. «Мінських домовленостях», де пропонується ухвалити амністію для бойовиків ЛНР/ДНР. Відмінність, в тому числі з точки зору міжнародного права, полягає в тому, що Росія та західні країни, під її тиском, прагнуть вважати війну на сході України неміжнародним збройним конфліктом, проте за всіма ознаками та за прикладами в історії це є саме міжнародний конфлікт.
В класичному розумінні, ці конфлікти розрізняються таким чином:
а) міжнародний конфлікт, коли один суб’єкт міжнародного права застосовує збройну силу проти іншого суб’єкта;
б) неміжнародний конфлікт, коли держава веде боротьбу проти антиурядових збройних формувань. При цьому, як тільки повстанці стають згідно норм права «воюючою стороною», створюють органи управління та починають міжнародні правовідносини, конфлікт автоматично починає вважатися міжнародним.
Штучність проблеми сепаратизму на Сході України та безпосередня участь російських військових формувань у війні на боці ЛНР/ДНР не дозволяє вважати цей конфлікт таким, що має неміжнародний характер. При цьому самі ЛНР/ДНР зробили все, щоб їх визнали саме «воюючою стороною». Доказами саме міжнародного статусу конфлікту є також активне використання бойовиками російської державної символіки, гасел про приєднання Донбасу до Росії, а також російська спецоперація, завдяки якій було окуповано Крим. Також всім відома наявність на керівних посадах в угрупованнях ЛНР/ДНР російських кадрових військових.
Відповідно, при вирішенні конфлікту на сході України не можна застосовувати норми міжнародного права, які стосуються конфліктів, що мають неміжнародний характер, а саме для врегулювання цих конфліктів і застосовується амністія. На практиці це означає, що питання амністії для членів збройних формувань ЛНР/ДНР не є зоною відповідальності України, і ніякої амністії з боку нашої держави для них не може бути. Жодних вимог щодо необхідності амністії для військових ворогуючої сторони в Женевських конвенціях немає, оскільки це в принципі протирічить здоровому глузду.
Всі військовополонені, а також учасники збройних формувань ЛНР/ДНР, які знаходяться на території України, мають бути передані до держави-агресора, тобто – в Росію. Амністія ж, згідно міжнародних норм, має стосуватися тих, хто не належав до цих «армій», але – підтримував їх тим чи іншим чином.
Практичною історичною аналогією є війна Хорватії за незалежність у 1991-1995 роках, яка була визнана світовим співтовариством міжнародним конфліктом, попри те, що офіційно Сербія не брала в ньому участь, а військові дії проти Хорватії вели збройні формування самопроголошеної Сербської Країни.
Також, з досвіду Хорватії, треба врахувати і можливі репресії щодо учасників добровольчих формувань в Україні. Відомо, що під тиском Європейського Союзу до Міжнародного трибуналу було відправлено національних героїв Хорватії Анте Готовіну та Младена Маркача. При цьому хорватський закон про амністію від 1996 року передбачав амністію від кримінального переслідування та судового розгляду за злочинні діяння, скоєні під час військових дій, проте на вимогу міжнародних посередників тогочасний уряд був змушений скласти т.зв. «списки воєнних злочинців», в які і потрапили ті, кому Хорватія завдячує фактично своєму існуванню як незалежна держава.
Існує велика небезпека, що під тиском як Росії, так і західних держав, українська влада спробує провести масові репресії проти українців-добровольців, які першими стали на захист нашої держави. Тому, щоб упередити цю небезпеку, Єдиний союз патріотів України пропонує ухвалити Закон про амністію для учасників Війни за Незалежність, в якому передбачити наступне:
- Амністія стосується всіх громадян України, які взяли участь у Війні за Незалежність, незалежно від того, чи були вони членами офіційних підрозділів, чи добровольчих.
- Амністія поширюється на всі кримінальні та інші злочини, окрім тих, що будуть визнані військовими злочинами.
- Амністія жодним чином не може стосуватися жодного члена бандформуваннь ЛНР/ДНР. Вони мають бути депортовані з території України до країни-агресора Росії.
Ми готові взяти активну участь у розробці відповідного документу та зробити все можливе, щоб депутати Верховної Ради його ухвалили.
Також в ЄСПУ є кілька порад для української влади:
- Україна має домогтися публічного та офіційного визнання провідними державами світу війни на сході України саме як міжнародного збройного конфлікту. В ОБСЄ, наприклад, є принцип «мінус один», який дозволяє обійти необхідність консенсусного прийняття рішення у випадках, коли справа стосується прямого учасника конфлікту.
- Україна має публічно та офіційно заявити, що жодні претензії щодо будь-якого українського патріота, що став на захист своєї держави, ані сьогодні, ані в майбутньому розглядатися та задовольнятися не будуть. Байдуже, вимагатиме цього Росія чи інша країна світу. «Своїх не здаємо» – має бути принциповою позицією влади.
- Українська влада має заявити та донести цю інформацію до кожного, хто перебуває на окупованій території: ми вільно випустимо за кордон, в Росію, всіх, хто воював проти нашої країни, вважаючи їх солдатами ворожої армії. При цьому ми ретельно перевіримо тих, хто вирішить залишитися. Для тих, хто не воював – амністія, для бойовиків – найжорсткіше покарання.
Нарешті в цих питаннях має бути озвучена та донесена чітка позиція.
