Чому ЄСПУ відмовився від штурму Банкової 20 лютого під час Маршу Патріотів? Чому не вважав за необхідне підтримати деяких екзальтованих протестувальників і, якщо активні дії не планувалися, для чого фронтовики взагалі виходили на цей марш?
Ми в Єдиному союзі патріотів України не звикли до постійного піару. Ми добре вміємо робити свою справу. І якщо деякі починають створення батальйону з прес-служби, то і Валентин Манько, і його бойові побратими спочатку били ворога – а потім лише думали, чи слід про це написати у фейсбуці.
На Марші Патріотів, на відміну від усіх інших заходів в Києві в ці дні, були люди, для яких захопити будівлі на Банковій та Грушевського було справою, грубо кажучи, п’яти хвилин. І нас було достатньо по кількості, щоб це здійснити.
Але ми не пішли на це, і навіть ще до маршу Валентин Манько написав про це – ми не готові стріляти в братів-українців, задурених олігархічною пропагандою.
Для чого ж тоді ми виходили?
Це був наш перший великий публічний захід, до цього часу ми не бачили потреби витрачати на марші та інші подібні заходи наші обмежені сили і ресурси (а привезти в Київ пару тисяч фронтовиків – це немалі витрати на транспорт), ці гроші більше потрібні на фронті.
Але ми пішли на цей крок, оскільки, з одного боку, політичні пройдисвіти та наймити-популісти, з іншого – влада в своєму нерозумінні справжніх інтересів людей та заграванні з ворогом, довели ситуацію в країні до точки кипіння.
Ми , ЄСПУ, мали показати обом сторонам – ми є, і готові, зрештою, і на застосування сили, якщо наша демонстрація можливостей не дасть результату. І нас почули, оскільки фактично одразу почали лити бруд в медіа та соцмережах на організацію як з одного, так і з іншого боку, а на самому марші нас зустріли організовані групи провокаторів.
Ми дотрималися обіцянки не застосовувати силу. І ми пішли з Хрещатику. Але вже дуже скоро плануємо повернутися, і цього разу ми покажемо справжню силу бойового братерства. Без популізму та піару.
