Олександр Калій, колишній начмед батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, який був також батальйонним лікарем 3-го полку спецназу, пройшов АТО і врятував дві сотні поранених бійців, каже, що знає не менше 15 випадків самогубства після повернення з війни на Сході України.
Як, наприклад, знайти себе після війни дівчині, 22 років, медику, яка за власним бажанням пішла воювати в АТО? На її очах під час обстрілу розірвало трьох хлопців. І нервова система не витримала: стався епілептичний напад, потім ще один… На кар’єрі медика – хрест, на кар’єрі військового – тим більше. І це одне дівчатко. А скільки хлопців, яким зламали життя не лише фізично, а й психічно? Де робота психологів із хлопцями, що повернулися з війни? Ми задаємо питання – де робота психологів? І відповідаємо – держава не забезпечує грішми безкоштовну професійну психологічну адаптацію учасників АТО після фронту. Грошей у держави нема. І – ось вам наслідки. 28-річний «кіборг» із Ладижина Вінницької області Олександр Павлюк підірвав себе гранатою на мирному березі Південного Бугу. У селі Білий Рукав через місяць після повернення із зони АТО наклав на себе руки 28-річний Віталій Яцюк. Кривий Ріг, Львів, Вінниця – повідомлення про такі випадки надходять звідусіль. За майже три роки війни через АТО пройшли понад 280 тисяч чоловіків та жінок. І десятки тисяч іще пройдуть. Від того, наскільки швидко вони повернуться звідти не лише фізично, а й психологічно, залежить нормальне функціонування мільйонів їхніх рідних, близьких та суспільства в цілому. А де державні програми реабілітації? Де законопроекти у ВР про психологічні заходи держави щодо фронтовиків? Де виділення коштів з державного бюджету на вирішення цієї проблеми на 2017 рік? Є тільки волонтерська допомога та допомога патріотів. А цього безмірно мало. Є ще приватні пожертвування у центри психологічної допомоги. Мало, дуже мало допомоги. Самостійно «повернутися» здатні далеко не всі. Допомагати їм у цьому мала б комплексна система психологічної реабілітації, як це відбувається в усіх цивілізованих державах. Просто біда, яку влада не хоче вирішувати. Там кажуть, це мільярди гривень. Нема їх де взяти. Ми кажемо – корупція з’їдає ці мільярди.
Влада каже, – є реабілітаційні установи, з якими Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції співпрацюють. Приходьте, лікуйтесь, тільки потрібно зібрати купу документів, потрібне затвердження цих документів, потім учасника АТО поставлять у чергу на лікування. І черга ця, як на житло для атошників, довжиною в життя.
