Ветерани АТО дедалі частіше втрачають свої основні робочі місця. Українські роботодавці вдаються до звільнень і невиплат зарплати, попри гарантований законом соціальний захист. І це факт беззаперечний. Скарги на таке порушення цього закону лунають по всій Україні.
Приведем тільки одну історію, яка відзеркалює всі інші. Львів’янин Микола Маланич прослужив в зоні антитерористичної операції 14 місяців. До Луганської області чоловік поїхав під час перших хвиль мобілізації, ще у серпні 2014 року, разом із своїми братами. У Львові чоловік залишив дружину та трьох доньок, а ще посаду першого заступника Державної інспекції сільського господарства у Львівській області. “Як тільки дізналися, що я їду обороняти країну у східні регіони – за два дні звільнили. Жодних тобі виплат зарплати чи збереження посади. Причому, я сам повідомив в управління про мою мобілізацію”, – розповідає Микола Маланич. Аби відновити справедливість, чоловіку знадобилося півроку судових розглядів. Якщо у вас така, або схожа ситуація – подавайте в суд. Тільки суд поверне вам право забрати свої гроші у роботодавця. Суди – на боці мобілізованих. Змінами до Кодексу законів про працю чітко визначено, що роботодавець зобов’язаний зберігати основне місце праці за мобілізованим на весь час служби в особливий період, а ще забезпечити виплату середньомісячної зарплати. І потрібно пам’ятати – боєць може розраховувати лише на офіційну зарплатню, про “сіру”, у конвертах доплату, що є доволі поширеною практикою в Україні, – в суді цього не доведеш. Ми говоримо – ні пройдисвітам, що порушують закон. Учасник АТО, тобі нічого втрачати, іди до суду. Не підеш ти, не піде твій побратим, роботодавці зовсім знахабніють. Потрібно боротись за свої права.
