2014 рік – це був шок. Армія не знала, як воювати: як встановлювати блокпости, як робити захист зв’язку, як вираховувати навідників супротивника у тилу. Зараз ситуація змінилася. Наразі українська армія вже просить те, що допомагає їй воювати: камери і системи спостереження за позиціями супротивника, засоби стійкого і зашифрованого зв’язку. Тоді дуже мало снайперів вміли працювати з високоточними гвинтівками, які б’ють на кілометр і більше. Основна гвинтівка була СВД! Зараз уже у кожному батальйоні є гвинтівки 338, десь є і 50-й калібр . І бійці вже вміють з них стріляти. Тобто, ми вийшли на якісний снайпінг, коли екіпірований снайпер виходить на позицію, проводить там кілька днів і тримає у страху весь сектор. Як тільки по позиціях супротивника проходить новина, що вийшов снайпер, позиція буквально вимирає. В бійців вже є далекобійні тепловізійні комплекси, які працюють на кілька кілометрів і визначають рух сил противника – як піхоти, так і техніки. Також майже у кожному батальйоні є підрозділи аеророзвідки. Може їх ще не так багато, як в американській армії, але вони вже працюють і дані постійно надходять. Комбати завжди можуть розраховувати на оновлену інформацію про те, що відбувається у супротивника. Виставляються камери, відео з яких йде на КСП батальйону, щоб ефективно управляти боєм. Ми рухаємося до того, щоб більше воювати технікою, а не людьми. Чого не вистачає? На деяких позиціях не вистачає тепловізорів, генераторів. Також потрібні системи стійкого зв’язку. Існує проблема з автомобілями на передовій. На вантажівках чи БМП весь час розвозити боєкомплект і продукти, а потім їхати в штаб – не вихід. Потрібні звичайні цивільні машини. Ще потрібні приціли, лазерні дальноміри, планшети з артилерійськими програмами, безпілотники. Волонтери не можуть закрити всі потреби армії, тому що тут мова йде про глобальні суми. Однак, коли виникає термінова потреба в обладнанні, саме волонтери її і вирішують. У цій допомозі є ще й моральна підтримка. Ще й яка! Боєць, який по півроку сидить у полях, може й не відчувати, що він комусь потрібен. І от до нього приїжджає волонтер і питає: чого не вистачає? Все буде! І боєць розуміє, що народ йому допомагає. Ми навчились воювати. Навчились долати ворога. Ми сила, яку перемогти вже неможливо.
