Суперечки про те, як Україні скоріше відродити свій флот, ведуться ще з 2014 року, коли Росія разом з Кримом і базою в Севастополі вкрала майже всі наші кораблі. Як завдяки новій стратегії розвитку Військово-морські сили країни встають на ноги у даному матеріалі.
До початку подій на півострові в складі ВМС України перебував один фрегат, підводний човен, чотири корвета і 26 допоміжних кораблів.
Цифри не вражали уяву навіть тоді, а, з урахуванням втрат під час анексії, ситуація стала і зовсім плачевною. Радує хоча б те, що під час кримських подій флагман “Гетьман Сагайдачний” знаходився в морському поході. Його екіпаж вчасно зорієнтувався і не пішов на Севастополь, загорнувши в Одесу.
В результаті переговорів Україні вдалося повернути частину своїх кораблів, але ситуацію це не рятувало: росіяни повернули нам металобрухт, а всі більш-менш боєздатні кораблі просто залишили у себе. Приписати їх до свого флоту Росія поки що не наважується, але зате, кажуть, що спокійно розбирає їх на запчастини.
“Володимир Великий”
Спочатку завдання по відродженню флоту доручили тодішньому командувачу ВМСУ Сергію Гайдуку, який вирішив не винаходити велосипед і продовжив розвивати утопічний план з будівництва великого флоту, що складається з корветів, фрегатів і підводних човнів.
Втім, можна було здогадатися, що реалізувати цей план так і не вдасться. Хоча б тому що Україна задумала будівництво власного корвета під назвою “Володимир Великий” ще в 2005 році. Лише в 2010 в Миколаєві перший корабель серії нарешті заклали в виробництво (а за планом їх повинно було бути чотири) … і за наступні чотири роки не побудували навіть половини.
Головна проблема – ціна. Вартість одного такого корвета – 300 мільйонів доларів. Космічна сума, якої в України поки що немає. А що вже говорити про будівництво ще трьох таких кораблів?
Такими темпами Україна довелося б чекати свого “Володимира” ще мінімум років десять. А до моменту виходу в море він би вже безнадійно застарів і все можна було б починати спочатку.
До того ж обслуговування кораблів такого класу – справа непроста і витратна. Для цього потрібна спеціальна база, яку Україна втратила з анексією Криму. Будівництво нової теж варто було б бюджету колосальних грошей і забрало б купу часу, якого у нас немає.
Інший план
У квітні 2016 року президент Петро Порошенко нарешті звільнив Гайдука з посади командувача флотом. А на його місце призначили генерал-лейтенанта Ігоря Воронченко.
При ньому справа нарешті зрушила з мертвої точки. Новий командувач відразу ж відмовився від плану попередників, вибираючи між двома іншими концепціями розвитку.
Спочатку Воронченко думав купувати за кордоном б / у кораблі, які вже виводяться з ладу, але при цьому все ще зберігають боєздатність. Плюс в тому, що Україна б змогла швидко наростити чисельність флоту за порівняно розумні гроші, але з точки зору перспективи розвитку – це глухий кут.
Інший варіант – будівництво власного “москитного флоту” на базі декількох десятків порівняно дешевих кораблів самого різного призначення – ракетних, патрульних, протимінних і т.д.
Цей план не настільки амбітний, але зате він хоча б реалізуємий. І схоже на те, що в ВМСУ вирішили рухатися саме в цьому напрямку. Так, в Міноброни вже заявили, що до 2020 року флот повинен отримати до 30 бойових кораблів і катерів.
До того ж нещодавно в США нагадали про те, що готові безкоштовно передати Україні бойові катери класу Islands, які вже давно чекають в американських портах. Однак при цьому є нюанс.
Київ повинен сплатити їх транспортування і заплатити американцям за навчання екіпажів. За оцінками експертів, все в сумі потягне на сім мільйонів доларів. Порівняно невеликі гроші, але поки що Україна не готова їх платити.
“Гюрза”, “Кентавр” і “Лань”
Можливо тому, що минулого літа на воду спустили вже четвертий бронекатер типу “Гюрза-М”, який оснащений бойовим модулем з автоматичною гарматою, автоматичним гранатометом і 7,62-мм кулеметом, а також двома протитанковими ракетними комплексами “Бар’єр” з лазерною системою наведення.
При цьому американські Islands все одно би дуже згодилися в патрулюванні, проте власні кораблі зараз в пріорітеті.
Нова надія
Після анексії Криму Росія ще більше зміцнила свої домінуючі позиції в Чорному морі. Змінити ситуацію за три роки – нереально, проте радує вже те, що нове командування ВМСУ перестало “ганятися за журавлями”, а взяло курс на планомірний розвиток флоту, що вже добре.
Якщо план все ж вдасться виконати, то після 2020 року Україна зможе хоча б себе захистити, а це вже велика перемога.
