Концепція розвитку Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції | ЄСПУ

Концепція розвитку Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції

Близько 4-х років на Сході Україні відбувається офіційно антитерористична операція, а  фактично  неоголошена війна з російським агресором. Українські військові захищають  Батьківщину ціною власного здоров’я та життя.

Станом на сьогодні в Україні офіційно зареєстровано:

  • Учасників бойових дій – близько 488 700, з них учасників АТО – 320 558 (з них військовослужбовців МО – близько 220 000);
  • Інвалідів війни – 138 552, з них у зв’язку з участю в АТО – 5538;
  • Учасників війни – 549 877, з них у зв’язку з участю в АТО – з 1254;
  • Членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни – 211 435, з них 7956 – членів сімей загиблих учасників АТО.

На жаль, наша держава не була готова до війни у 2014 році та  її наслідків.

Сьогодні  вже збудовані сучасні нові сучасні Збройні Сили України. Проте, досі немає чіткої державної стратегії подолання короткострокових та довгострокових наслідків військової агресії.

Питання соціального захисту ветеранів війни має бути справою честі для держави.

Обов’язок держави – забезпечити своїх захисників належним соціальним  захистом, необхідною медичною, психологічної допомогою, реінтеграцією в мирне життя, а також надати належний соціальний захист родинам загиблих ветеранів.

Основним нормативно-правовим документом, який  визначає правовий статус ветеранів війни є Закон України «Про правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Він був прийнятий ще у 1993 році та на той час мав на меті врегулювати питання соціального захисту ветеранів Другої світової війни, воїнів-інтернаціоналістів та учасників бойових дій на території інших держав.  З віднесенням у 2014 році учасників АТО до учасників бойових дій, на них автоматично поширились усі пільги та соціальні гарантії передбачені даним законом і таким чином на сьогодні кількість осіб, на яких поширюються ці пільги збільшилась на понад 340 тисяч.

На жаль, наша держава не була готова до війни у 2014 році та  її наслідків.

Сьогодні  вже збудовані сучасні нові сучасні Збройні Сили України. Проте, досі немає чіткої державної стратегії подолання короткострокових та довгострокових наслідків військової агресії.

Питання соціального захисту ветеранів війни має бути справою честі для держави.

Обов’язок держави – забезпечити своїх захисників належним соціальним  захистом, необхідною медичною, психологічної допомогою, реінтеграцією в мирне життя, а також надати належний соціальний захист родинам загиблих ветеранів.

Основним нормативно-правовим документом, який  визначає правовий статус ветеранів війни є Закон України «Про правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Він був був прийнятий ще у 1993 році та на той час мав на меті врегулювати питання соціального захисту ветеранів Другої світової війни, воїнів-інтернаціоналістів та учасників бойових дій на території інших держав.  З віднесенням у 2014 році учасників АТО до учасників бойових дій, на них автоматично поширились усі пільги та соціальні гарантії передбачені даним законом і таким чином на сьогодні кількість осіб, на яких поширюються ці пільги збільшилась на понад 340 тисяч.

Основні проблеми, які турбують ветеранів сьогодні:

АДАПТАЦІЯ ДО МИРНОГО ЖИТТЯ. ПРОБЛЕМИ З ОТРИМАННЯМ СТАТУСУ, НАЛЕЖНИХ ПІЛЬГ ТА ВИПЛАТ

  1. Психологічна реабілітація:
    1. Порядок проведення психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції затверджено Кабміном лише 27 грудня 2017 р., через що програма  зовсім не працювала.
  2. Соціалізація учасників бойових дій здійснюється несистемно і неоднаково щодо всіх:
    1. Проблеми з пошуком роботи, з навчанням та перекваліфікацією;
    2. Підтримка бізнес-ініціатив здійснюється несистемно і в невеликих обсягах;
    3. Проблеми з кредитуванням житлових програм – рясніють повідомленнями про корупцію.
  3. Проблема з отриманням статусу у добровольців, особливо 2014-2015 років;
  4. Проблеми з отриманням земельних ділянок (через конфлікт з місцевими радами, у яких «немає землі», або виділяють абсолютно непридатну).

ПРОБЛЕМИ З ОТРИМАННЯМ СТАТУСУ, НАЛЕЖНИХ ПІЛЬГ ТА ВИПЛАТ

  1. Заплутана схема, велика кількість задіяних міністерств та відомств, відсутність єдиного механізму, реєстру та органу;
  2. Проблема з отриманням статусу у добровольців;
  3. Проблеми з отриманням земельних ділянок (через конфлікт з місцевими радами, у яких «немає землі», або – виділяють абсолютно непридатну);
  4. Проблема у сімей загиблих (занадто складний механізм);
  5. Відсутність реально працюючого покарання за ненадання пільг (приклади – від проїзду в транспорті до лікування);
  6. Задекларовано пільги, на які місцева влада не виділяє кошти (приклад – житло для АТОшників).

КОМУНІКАЦІЯ З ВЕТЕРАНАМИ, ВЗАЄМОДІЯ З ГРОМАДСЬКИМИ ІНІЦІАТИВАМИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯМИ

  1. Конфлікти з ветеранськими організаціями та між ветеранськими організаціями (старі – нові ветерани). Сьогодні в країні діє безліч ветеранських організацій, з якими часто важко вести діалог, серед деяких з них є внутрішні конфлікти;
  2. В країні на диво і далі потрібні волонтери, які виконують роботу держави. Дублювання роботи, яку здійснює держава та волонтери, часом декларації держави не підкріплені реальними діями;
  3. Погана комунікація з волонтерами та громадськістю (відсутність єдиної публічної позиції).

Використання міжнародного досвіду для побудови ефективної роботи з ветеранами

Ситуація, в якій опинилась Україна через війну на Донбасі, яку вона веде вже протягом більше як 3,5 року, змушує уважніше віднестись до вивчення досвіду країн, які пройшли через війни чи далі ведуть активні бойові дії.

Особливу увагу становлять такі країни, як США, Канада, Австралія, Велика Британія, Ізраїль, Хорватія, Південна Корея та інші.

Потрібно відзначити, що в перелічених країнах велику увагу приділяється соціальному захисту ветеранів, в більшості з них для цього створені спеціальні профільні міністерства, які мають забезпечити ефективність надання послуг державою ветеранам. В США, наприклад, це друге за розміром федеральне міністерство за чисельністю персоналу, який налічує близько 312 тисяч працівників, а федеральний бюджет на 2017 рік для міністерства передбачив 182,3 млрд. доларів асигнувань.

Також, окрім відносно стандартних завдань, як от медичне забезпечення, лікування, реабілітація, увічнення пам’яті загиблих, поховання ветеранів, кредитування житла і т.д., такі міністерства опікуються питання соціального партнерства держави з ветеранами, зокрема:

  • розвитку підприємництва серед ветеранів через програми пільгового кредитування,
  • допомога в працевлаштуванні,
  • надання освітніх послуг,
  • розвиток лідерських навиків і суспільного авторитету ветеранів,
  • виховання дітей і молоді, здійснення патріотичних проектів тощо. Таким чином ці країни намагаються перетворити ветеранів із звичайних отримувачів послуг на суспільно корисних громадян, які далі можуть продовжувати допомагати країні, тепер вже в мирних умовах.

Дуже важливим досвідом сьогодні для України можна назвати побудову зручної і прозорої системи комунікації ветеранів із міністерством, зокрема через он-лайн механізми.

Стратегія щодо вирішення проблем ветеранів

ЗМЕНШЕННЯ ВПЛИВУ ЛЮДСЬКОГО ФАКТОРУ ТА КОРУПЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ

  1. Створення єдиного реєстру ветеранів, якого зараз практично немає.
  2. Принцип «єдиного вікна» в адмініструванні надання послуг (мінімізація контакту з чиновниками, що зменшить корупційні ризики, збільшить швидкість та якість наданих послуг).
  3. Впровадження онлайн-механізмів надання послуг:
  • «Особистий кабінет» отримувача послуг, з легким доступом до інформації про всі наявні пільги та можливості;
  • Можливість максимально швидко отримати онлайн-консультацію з будь-якого питання;
  • Розробка мобільного додатку (помічника) для отримувача послуг.

ЗАСТОСУВАННЯ ПРИЦИПУ «ГРОШІ ХОДЯТЬ ЗА ЛЮДИНОЮ» ПРИ НАДАННІ ПІЛЬГ

  1. Можливість отримувати пільги на лікування та реабілітацію в зручному місці та в зручний спосіб для ветерана, з компенсуванням вартості з бюджету після надання напряму закладу, що надав послугу.
  2. Мінімізація корупційних ризиків та несправедливого розподілу пільг через рівний доступ до можливостей.
  3. Рівний доступ до можливостей може забезпечити зокрема і монетизація послуг.

ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА

  1. Стимулювання ініціатив та активності ветеранів, створення додаткових можливостей для їх соціальної незалежності.
  2. Впровадження пріоритету партнерського ставлення до ветеранів замість підтримки ставлення як до утриманців, з гарантованим наданням повного обсягу пільг тим, хто не має можливості для самозабезпечення (інваліди тощо), яке має полягати, зокрема в тому, що:
  • Ветерани вважаються пріоритетним кадровим резервом для державної служби, правоохоронної системи та сил територіальної оборони (за потреби);
  • Ветерани сприяють патріотичному вихованню молоді;
  • Держава сприяє ветеранам стати лідерами громадської думки та активними діячами територіальних громад (місцевого самоврядування).
  1. Уніфікація та розширення можливостей для підтримки бізнес-ініціатив ветеранів, зокрема залучення грантових, волонтерських ресурсів в єдину систему підтримки;
  2. Програми навчання, перекваліфікації для ветеранів.

ЄДИНИЙ ОРГАН З УСІМА МОЖЛИВОСТЯМИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

  1. Необхідно змінити систему, за якої більше 20 міністерств та відомств займаються питаннями соціального захисту учасників бойових дій та членів їх сімей, внутрішньо переміщених осіб та осіб, що були в ізоляції, що має наслідком погану якість наданих послуг та колективну безвідповідальність за це.
  2. Концентрація всіх ресурсів, можливостей та відповідальності в єдиному органі – Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, з перспективою перетворення у міністерство.
  3. Єдина публічна позиція держави щодо усіх питань, які стосуються ветеранів.
  4. Єдиний комунікативний та координаційний центр з волонтерськими, громадськими організаціями.
  5. Проведення постійної широкомасштабної інформаційно-роз’яснювальної роботи про права та соціальні гарантії ветеранів, в т.ч. через центральні та місцеві ЗМІ. Запуск соціальних, інформаційно-роз’яснювальних та агітаційно-патріотичних роликів.